Фотоспомини із Станіславова

Добірка світлин 1918 - 1922 роках із учителем Левом Рудницьким, Миколою Сабатом - директором Станіславівської гімназії , родичами Нестора Волянськоґо та

о. Іваном Фіґоль - чоловіком Стефанії Галущинської, доньки Євстахії Волянської. 

Предківська земля Волянських

Одна з ґілок Волянянських походять з с. Воля Блажівська Перемишльської землі Ґалицько- Перемишльськоґо князівства (нині Самбірський

 район, Львівська область,

Україна) . Пізніше вони переїхали до  села Біличі  [Воля Стрільбицька], Самбірського староства 

Ґалицько - Перемишльського королівства  (тепер 

Старосамбірський район, 

Львівська область, Україна). 

Місце відпочинку Волянських - Галущинських

З часу створення у 1927 р. 

"Товариством взаємної допомоги " "Вчительської оселі" у м. Ворохта , її часто відвідував Іван Волянський - громадський діяч,

 адвокат , провідник Української Народної Обнови , посол Польського

сейм (1935 - 1939) . В липні 1931 р. вона  стала місцем відпочинку 

Михайла Галущинського - сина Євстахії Волянської . Від 1939 року там була школа. У 1977 році вона була зруйнована комуністами. На 

руїнах вони збудували нову школу, яка зараз знаходиться на вулиці 

Данила Галицького, 79. 

Династія лікарів у Нью - Йорку

Доктори , пластуни Олег та Лев Волянські, батько 

і син,  зустрілися під час медичних доповідей, які відбулася 5 квітня 2003 р. у Нью-Йорку . Про цю знаменну подію написала журналістка газети "Свобода"

і пл.сен. Ольга Кузьмович,Гр .⤵️

В пам'яті нашій Людмили Волянська приємні спогади лиша

22 червня 2001 р.
відійшла у Вічність журналістка, пластунка, громадська діячка Людмила Волянська - дружина лікаря,
пластуна, громадсько - політичного діяча Олега Волянського.
Родина у ЗДА, Канаді та Україні вшановувала її пам'ятьбагатьма теплими словами .
Знимка з архіву Лева Волянського, ЗДА.

Will of the Prime Minister of the Ukrainian People's Republic in exile

Atanas Figol , the grandson of Yevstahyia Stanislava Wolianska , was a scoutmaster Conference  of Ukrainian Plast Organization,  Prime - Minister 

of the Ukrainian People's Republic 

in exile 1966 - 1968 ,

 and then, together with Oleg Wolansky (Wolianskyi) , he created and leader 

the Ukrainian Democratic Movement

 in 1976 - 1981 . 

In July 1993, 13 - year-old  Romanko 

Wolianskyi received a will from him,

 which time to publish for this

 political heirs .

" Коли Ви читаєте цей мій дороговказ 

я вже мабуть, відійду на Вічну Ватру

 з впевненістю, що справу, яку я розпочав буде продовжена в

 діаспорі й нарешті незалежній 

 Україні . Вам треба " муравлиної"

 праці , заплянованої розумним способом на десятиріччя , якщо 

не на сторіччя, бо українська 

діаспора вічна. Українці

 за кордоном є і будуть, без огляду

на те, як розвинуться політичні стосунки в Україні. Домівка за 

кордоном має завжди бути корисною для українського народу . На шляху

до побудови спільної затишної, 

зручної домівки в умовах еміграції

 та незалежної України чекають 

Вас величезні труднощі. Однак,

 найбільше перешкод Ви створите

 самі , маючи можливість творити об'єднання, альянси, товариства. 

Від чужих Вам буде допомога, якщо спроможетеся самі собі допомогти. 

 Ви усі сприятливі нагоди 

 не використовуєте , або 

використовуєте зле, так як 

робили ми у свій час. Причина : 

нас поки - що роз'єднують 

упередження й комплекси 

міжгрупової боротьби. Тож , 

дайте собі відповідь на 

питання : чи за доби

 науково - технічної кіберреволюції , коли  рішення приймаються за

 кілька мілісекунд роботам й суперкомп'ютерами плотики з

 патичків , якими обвели свої подвір'ячка "свої", "тутешні", "партії", "групи", можуть стримати Вас 

вийти спільно як нація , як цілість 

на широкі шляхи історії, де немає

 місця для слабких , малих,

 кволих і нерозумних ?

 Ключі до найдорожчих скарбів українців, де б вони не 

мешкали , якими б мовами не спілкувалися крім української,

 якого б кольору шкіри не мали ,

 закодовані в Загальній Декларації

 Прав Людини ООН , яка є обов'язковою 

для Україна , як держави - засновниці Організації Об'єднаних Націй 

від 10 грудня 1948 р. На жаль , комуністичні та комунофашиські тоталітарні режими злісно 

порушують права людини в Україні 

та загалом у світі з того часу й

 дотепер . 

Щоб успішно протистояти утискам 

прав  українців треба мати найкращих лицарів - правозахисників, здатних вільно думати і приймати швидкі й правильні рішення, відповідальні , талановиті, високоморальні . Для них служити інтересам виключно більшості українського народу згідно Загальної Декларації прав людини ООН є найвищою  метою  життя, що ушляхетнює їхні змагання і обов'язок сягати владу . Тоді, як "апаратчики"

 будь - яких політичних чи інших групових організацій діють через "опанування стратегічних

 пунктів", малочисельні

лицарі - правозахисники гуртують суспільство через сам факт свого праведного, майже святого

 існування , через приклад , 

ніколи через зовнішні засоби

 влади. Їх зброя виключно сила аристократичного духу.  Вони

 дають надію на краще сьогодення

 й майбутнє, зміцнюють 

віру у справедливість, народжують щиру народну любов , як апостоли  правди є світочами в темряві . 

Тож, успіхів та натхнення у

 розбудові українського

правозахисного лицарства  

в Україні й діаспорі , котре здобуде 

омріяну волю для більшості потребуючих , звільнивши їх від економічного і політичного 

гноблення й збудує відроджену

з руїни дуже  затишну, зручну 

та любу для більшості українців

 Вітчизну ! "

Волянські і Львівська духовна семінарія

О. Іван Волянський та йоґо кращий учень - Патріарх УҐКЦ і кардинал РКЦ Йосиф Сліпий були абсольвентами

Львівської духовної семінарії Святого Духа,

 а  син Євстахії  Волянської -

Тит Ґалущинський  й Йосиф Сліпий,  стали ректорами цьоґо навчального закладу, який вони пізніше  перетворили на Академію . 

До наших часів збереглися лише буднок ( тепер там розташований ґеоґрафічний факультет університету імені Івана Франка ) та дзвіниця церкви Св. Духа  на вулиці

 Коперника,36 де зараз знаходиться музей книги "Русалка Дністровська".

Спадщина о. Волянського

Церква в Rameу, cт. Пенсільванія, 

ЗДА була збудована 

1893 р. за сприяння

о. Івана Волянського.

Apel United of Familys - 2003

Sister Lida Wolansky Alexandra Spinner

remembered Appel - 2003

in Hanter , N.Y.: " August
2 on Saturday, among
 the magnificent paintings of Edward Kozak (Eko), Mykhailo Moroz
 and others, the  Music
 at the Grazdha classical music summer festival presented lyric soprano Halyna Wolansky and pianists Volodymyr  Vynnytsky, the newly appointed music director
 of Music and Art  Center
 of Greene County, in a  nostalgic and tender
 recital dedicated to
the memory of Haluna Vytvytska - Wolanska.
The program included a palate of carefully selected song cycles and arias based on the theme of love, from baroque, romantic, impressionist, as well as contemporary composers. Mr. Vytvytsky and Ms. Wolanska blended seamlessly to create,
 along with the audience,
a magical aura that extended throughout
the evening.
Brief anecdotes and personal narratives introduced each song
set and served as the connecting thread throughout the program. Some of the highlights
 of the first half included
a Strauss and Ravel song cycle. The former, in Allerseelen, evoked the sweet memories of the departed spirits,while
the latter, sung in its original Greek version, colorfully depicted the groom's vivid emotions
 as he awaits his bride.
The second half of the program was an excellent balance of well known
 and seldom performed pieces by  various
Ukrainian composers
 Gulak Artemovskyi's majestic Vladyko Sky and Earth was followed by the haunting harmonies of Verekivsky's Wiy. This operatic set ended with
 a vivacious rendition
of M. Lysenko's O I Girl Poltavka.
The stunning music and poetry of Sonevytskyi's Zeleni Evanheliya cycle, composed for his wife,
 was the  second wedding cycle in the program. It portrayed the groom's passionate affections for
 his beautiful bride as
 they begin their sacred lifelong journey together.
The last song set, three Tangos, by the late Bogdan Wolanskyi were composed for his wife Uraniya : Liubov, Tozh Prosty
Meni, Myla , and the
 award winning Tvoyi
Ochi (Best Original Song, Ukrainian Music Awards, 1988).Mr. Vynnytskyi's virtuoso playing was in evidence throughout the concert and in particular
 in his wonderful improvisations in this
 last set of tangos.
Ms. Wolanska's mellifluous soprano voice, with it's warm and velvety tones, enveloped the audience
 and transported them
 into these enchanting stories of love and passion. The encore piece, Ridna Maty Moia, was dedicated
 to Ms. Wolanska's grandmother, Galyna Wolanska from the family of Vitvitsky . This exceptionally gifted
soprano and devoted
 wife and mother, had declined the offer of a
full scholarship to study
 at La Scala de Milano,
 the greatest opera house
of the day.
Serendipitously, the recital coincided with a Wolansky family Apel taking place
in Kerhonkson and Hanter, N.Y. This four week reunion was primarily organized and funded by Dr. Oleg Wolansky and his children.
Family members traveled from all over North
 America and Ukrain to participate in this event.
The last Apel United of  Familys organized by the late Stefan Wolansky, also took place in Hanter 1988 .
That Apel also was enlivened with a
 wonderful content the talented performers all being members of the Wolansky dynasty.
Throughout the years, Stefan Wolansky had faithfully and meticulously kept an account of family tree headed by Myroslav, the XI century knight. Myroslav Wolansky gave
 his life in saving the
king  for which he was posthumously knighted.
His  family thereafter received noble status as well a family crest. The lineage of knights,
priests, physicians, educators, scientists, musicians, writers and humanitarians, have
 passed on their
 convictions, knowledge
and mostly love for
 Ukraine from one generation to the next.
To preserve this rich ancestral heritage,Stefan Wolansky's nephew, Dr. Oleg Wolansky and Stepfan's son Nestor,
 have taken over where their forefather dutifully left off.
The Apel United Familys 2003 was graced by the presence of Dr. Oleg Wolansky : family
patriarch choral director, composer,psychiatrist, health administrator
 and husband of the late Luidmyla Wolansky, an editor of the  Ukrainian language newspaper Svoboda.
On a balmy, summer evening nestled in the Catskill Mountains, music and history intertwined
 for an unforgettable evening of delightful melodies and family remembrances."

Вшанування І. Волянського у Філадельфії

 Патріарх УГКЦ
та кардинал РКЦ Йосиф Сліпий благословив освячення та
встановлення
 26 серпня 1979 р. пам'ятної таблиці Івану Волянському - своєму  учителю, першому апостолу та фундатору  Української Греко - Католицької Церкви
на теренах ЗСА,
на митрополичому
соборі Непорочного Зачаття Діви Марії у Філадельфії, штат Пенсильванія . 26 представників династії Волянських в Північній Америці зібрались разом тоді відзначити цю знаменну імпрезу , яку чекали з жовтня 1975 р. Про цю історичну подію писав часопис  Шлях / Way .

Світини з архіву Нестора Волянського  (ЗСА ).

Фундатора газети "Америка" пригадали у Шенандоа

Людмила Волянська,  

26 жовтня 1975 р.

У суботу 25 жовтня 

1975 р.  Шенандоа - невелике містечко

 серед пенсільванських гір Поконо, що 100

 років  тому прийняло перших українських поселенців, переважно Карпатської України, ставши справжньою колискою Американської України, було свідком урочистости, коли кир Василь Лостен в сослужені духовенства посвятив пам'ятну таблицю в честь о. Івана Волянського - першого українського греко - католицького священика,   піонера церковного й громадського життя українців ЗСА. В

 90 - ліття  першої Архиреєської Служби Божої в збудованій 

ним церкві Св. Михайла, як він і тоді, відправили 

її  кир В. Лостен,

 монс. о. декан Юрій Дубицький з Шамокіну,

 о. Теодор Данусяр, парох місцевої церкви в Шенандоа,

 о. Степан Готра та

 о. Василь Стебельський

 із сусідніх парафій, де церкви постали теж завдяки старанням 

сл. пл. о. І. Волянського. 

Проповідь українською мовою під час Служби виголосив до присутних

 о. Степан Готра, прославляючи незвичайно жертовну працю цього великого подвижника Американської України

у всіх галузях людських досягнень : в церковному, громадському, економічному, видавничому  житті 

та дякував родині

 наставника Блаженішого Йосифа Сліпого  за її ревність у відзначенні пам'яти свого славного предка, докоряючи рівночасно тим парафіянам у Шенандоа, що сами про таке пошанування пам'яти 

знаменитого духівника

 в Північній Америці не  

подумали, хоча він якраз безпосередньо для них, зглядно для їх батьків і дідів працював. 

Другу проповідь виголосив о. Теодор Данусяр 

по - англійському, розповідаючи про тернисті дороги наших перших поселенців Америки, про багато надій і радости у їхньому житті з хвилиною, коли

 о. І. Волянський приїхав до них. З нагоди 200 - ліття Американської

Незалежності і 100 - річчя українського поселення

 в цій країні , він сказав, 

що ми маємо за що бути вдячними нашому світочу з Тернопільщини 

та зберегти й шанувати пам'ять про нього, бо він мав візію , прийшовши сюди, як Апостол Христової церкви, 

шукати кращих шляхів життя для всіх нас. 

Пам'ятну таблицю  з бронзи за проектом інженера Ґриґорія Волянського було виготовлено

 коштом у $1500 нащадками знаменного місіонера. Плянувалося, що її встановимо на церкві в Шенандоа, однак через незгоду парафіян , які мали застереження

 до слів "Український католицький обряд " у тексті посвяти , місце її розміщення  в тому часі було не вияснене. Це й стало предметом обговорення на Родинній Раді Волянських, яка відбулася відразу, в Парафіяльному Домі Церкви Святого Михайла, котрий є історичною українською пам'яткою

 в ЗСА,  бо власне тут, 

на місці церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії,  запалав вогонь віри Христової у листопаді 

 1884 р., а вже 1909 р. 

поруч постала нова будівля Церкви Св. Михайла. 

На банкет  із споминами про о. І.Волянського з родинними переказами про нього та інших священників, що пов'язані з  його особою чи родинних спадкоємців 

виступали : інженери  Григорій Волянський

  (Рочестер) і Володимир Бандера  (Філадельфія), мґр. Маркіян Онуферко (Філадельфія), д - ри

 Роман Барановський  (Вашингтон) й Богдан Волянський  (Монтреаль), пані Ольга Руденська (Нью - Йорк ), 

доктори Юрій Руденський  (Нью - Йорк)  та Олег Волянський  (Тілс, 

шт. Нью - Йорк,

 Голова Родинної Ради).

На закінчення цієї імпрези вирішено вислати привітання Блажейнішому Патріархові Йосифу Сліпому та мґр - ві Стефану Волянському

 з Бріджпорту, шт. Коннектикут - надхненнику всіх родинних починань,

 що через недугу не зміг бути присутній на цьому святі, хоч був його ініціатором . 

Вони фінансували книгодрукування

Степан (Стефан) Волянський - батько Нестора офірував разом із Софією  Витвицькою (Канада) кошти на видання збірника  споґадів про Коломию. 

  

Cин Волянської про театр

Передмову до книжки Олекси Скалозуба

"Характеризація в аматорському 

театрі" , надрукованої у Коломиї 1926 р., написав Михайло Ґалущинський - син Євстахії Станіслави Волянської та 

о.Миколи Ґалущинськоґо,

племінник о. Олекси Волянськоґо.