Людмила Волянська,
26 жовтня 1975 р.
У суботу 25 жовтня
1975 р. Шенандоа - невелике містечко
серед пенсільванських гір Поконо, що 100
років тому прийняло перших українських поселенців, переважно Карпатської України, ставши справжньою колискою Американської України, було свідком урочистости, коли кир Василь Лостен в сослужені духовенства посвятив пам'ятну таблицю в честь о. Івана Волянського - першого українського греко - католицького священика, піонера церковного й громадського життя українців ЗСА. В
90 - ліття першої Архиреєської Служби Божої в збудованій
ним церкві Св. Михайла, як він і тоді, відправили
її кир В. Лостен,
монс. о. декан Юрій Дубицький з Шамокіну,
о. Теодор Данусяр, парох місцевої церкви в Шенандоа,
о. Степан Готра та
о. Василь Стебельський
із сусідніх парафій, де церкви постали теж завдяки старанням
сл. пл. о. І. Волянського.
Проповідь українською мовою під час Служби виголосив до присутних
о. Степан Готра, прославляючи незвичайно жертовну працю цього великого подвижника Американської України
у всіх галузях людських досягнень : в церковному, громадському, економічному, видавничому житті
та дякував родині
наставника Блаженішого Йосифа Сліпого за її ревність у відзначенні пам'яти свого славного предка, докоряючи рівночасно тим парафіянам у Шенандоа, що сами про таке пошанування пам'яти
знаменитого духівника
в Північній Америці не
подумали, хоча він якраз безпосередньо для них, зглядно для їх батьків і дідів працював.
Другу проповідь виголосив о. Теодор Данусяр
по - англійському, розповідаючи про тернисті дороги наших перших поселенців Америки, про багато надій і радости у їхньому житті з хвилиною, коли
о. І. Волянський приїхав до них. З нагоди 200 - ліття Американської
Незалежності і 100 - річчя українського поселення
в цій країні , він сказав,
що ми маємо за що бути вдячними нашому світочу з Тернопільщини
та зберегти й шанувати пам'ять про нього, бо він мав візію , прийшовши сюди, як Апостол Христової церкви,
шукати кращих шляхів життя для всіх нас.
Пам'ятну таблицю з бронзи за проектом інженера Ґриґорія Волянського було виготовлено
коштом у $1500 нащадками знаменного місіонера. Плянувалося, що її встановимо на церкві в Шенандоа, однак через незгоду парафіян , які мали застереження
до слів "Український католицький обряд " у тексті посвяти , місце її розміщення в тому часі було не вияснене. Це й стало предметом обговорення на Родинній Раді Волянських, яка відбулася відразу, в Парафіяльному Домі Церкви Святого Михайла, котрий є історичною українською пам'яткою
в ЗСА, бо власне тут,
на місці церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, запалав вогонь віри Христової у листопаді
1884 р., а вже 1909 р.
поруч постала нова будівля Церкви Св. Михайла.
На банкет із споминами про о. І.Волянського з родинними переказами про нього та інших священників, що пов'язані з його особою чи родинних спадкоємців
виступали : інженери Григорій Волянський
(Рочестер) і Володимир Бандера (Філадельфія), мґр. Маркіян Онуферко (Філадельфія), д - ри
Роман Барановський (Вашингтон) й Богдан Волянський (Монтреаль), пані Ольга Руденська (Нью - Йорк ),
доктори Юрій Руденський (Нью - Йорк) та Олег Волянський (Тілс,
шт. Нью - Йорк,
Голова Родинної Ради).
На закінчення цієї імпрези вирішено вислати привітання Блажейнішому Патріархові Йосифу Сліпому та мґр - ві Стефану Волянському
з Бріджпорту, шт. Коннектикут - надхненнику всіх родинних починань,
що через недугу не зміг бути присутній на цьому святі, хоч був його ініціатором .
Немає коментарів:
Дописати коментар